Tag Archives: ювілеї

До Дня народження Гео Шкурупія. “ТРАМП”

ТРАМП

на широких вулицях
всесвіту
на перехрестях
африки азії
сидіти під бетонним мостом
і плювать у звабливість вод
алігаторами
паротяги всесвіту
кіньми
заїржуть музикою
міського парку
сахара кльондайк індія
юкон і аляска
переплетуться стежками алей
під ногами невтомними трампа (ст. 60)

У книзі:  Шкурупій Ґео. ВИБРАНІ ТВОРИ. Ціна: 60,00 грн. ЗАМОВИТИ

Залишити коментар

Квітень 20, 2017 · 17:38

До 135-річчя з Дня Народження В’ячеслава Липинського. Із листа до Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного)

“Приймаючи до відома Вашу тактику і надалі рахуючись з нею, я, одначе, вважаю її для Вас дуже шкідливою і небезпечною. Вона оперта, по моєму, на тім кардинальнім непорозумінню, що – на Вашу думку – Нація Українська вже сформована і що Ви вже її добре пізнали. В дійсності-ж Нація Українська мусить бути ще сформована і зорганізована, справа українська – це страшно складна справа, яку пізнати тільки можна по довгих роках праці. Знаючи це і оберігаючи Вашу особу, яка мені дорога як українському державникові і патріотові, я рішив і досі держусь того переконання, що Ваша будучність мусить бути звязана з будучністю тієї течії української, яка в силі зорганізувати Укр Націю і збудувати Укр Державу. Річю вашої тактики було б таку течію собі вибрати і з нею себе звязати. Або-ж заховати повну невтральність, се значить і льояльність супроти кождочасного Українського Уряду.
Бути-ж в опозиції до Уряду, вести активну політику і рівночасно лявірувати між ріжними течіями, – це значить прийняти тактику Петлюри, який все був там, де в дану хвилин була перевага. Ця тактика для Петлюри мала добрі сторони, бо-ж, хоч нема Української Держави, але зате єсть Петлюра. Але Вам, Пане Полковнику, кандидувати на Петлюру не личить, і, зрештою, я певний і глибоко переконаний, що Ви дуже далекі од того” (ст. 273-274).

У книзі: Вячеслав Липинський. Листування /Редактори Я. Пеленський, Р. Залуцький, Х. Пеленська та ін. Т. 1.  Ціна 50 грн.

Залишити коментар

Квітень 18, 2017 · 11:43

До Дня народження Василя Овсієнка

ОВСІЄНКО Василь Васильович  (8.04.1949, с. Леніне (Ставки) Радомишльського р-ну Житомир. обл.) — філолог, публіцист. Учасник укр. правозах. руху. Політв’язень рад. тюрем і концтаборів (1973–77, 1979–88). Член УГГ (1978). Член-засновник УГС (1988). Лауреат премії УАНТІ ім. В. Стуса (2000), премії ім. І. Огієнка (2006), Фундації родини Воскобійників (2006). Нагор. орденами «За заслуги» ІІІ ст. (2005), «За мужність» І ст. (2006), князя Ярослава Мудрого V ст. (2009), «Свобода» (2009).
1966 закінчив СШ, працював у колгоспі, в 1967 — літ. працівником район. газети в сел. Народичі Житомир. обл. 1967–72 навч. на філол. ф-ті Київ. ун-ту. Влітку 1968 виготовив кілька відбитків трактату І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Розповсюдж. самвидав серед студентів. 1972 допомагав В. Лісовому та Є. Пронюкові видати «Укр. вісник», вип. VІ («Київ») і «Відкритий лист членам ЦК КПРС і ЦК КП України» В. Лісового. З серпня т. р. працював учителем укр. мови та літ-ри в с. Ташань Переяслав-Хмельницького р-ну Київ. обл. У той час написав ст. «Добош і опришки, або Кінець шістдесятників».
5.03.1973 заарешт. за звинув. у проведенні «антирад. агітації і пропаганди» у формі розповсюдж. самвидаву і засудж.
Київ. обл. судом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР на 4 р. позбавл. волі у таборах сув. режиму. Покарання відбував у мордов. таборах
ЖХ-385/19 і 17-А. Брав акт. участь в акціях протесту, голодуваннях. Таб. адм-ція намагалася застос. проти нього різні засоби психол. тиску, зокрема погрожувано ПЛ. 20.08.1976 відвезено на «профілактику» до київ. КДБ, відмовився визнати себе винним. Виступав на підтримку в’язнів різних нац-стей.
5.03.1977 звільнено. Жив під адмін. наглядом у рідному селі, за фахом влаштув. не дозволено. Працював художником-оформлювачем у колгоспі. Вимагав права емігрувати. Підтримував листування з політв’язнями та їхніми родинами. Його інф-ція про події в мордов. таборах публ. у «ХТС» і використ. УГГ. У вересні 1977 було попередж. про кримін. відповідальність на підставі Указу Президії ВР СРСР від 25.12.1972. 18.11.1978 затримано міліцією через приїзд до нього члена УГГ О. Мешко, відмовився давати пояснення міліції. О. подав на міліціонера й кадебіста в суд, внаслідок
чого проти нього самого було сфальсифіковано кримін. справу.
8.02.1979 засудж. Радомишльським район. судом за ст. 188-1 ч. 2 КК УРСР на 3 р. позбавл. волі. Текст «Замість ост. слова» став відомим на Заході. Карався в зонах сув. режиму № 55 і 71. Відмовився свідчити у справах Л. Лук’яненка, М. Матусевича, Г. Снегірьова, В. Стуса, Д. Мазура. О. було апропоновано написати покаянну статтю із осудом діяльності УГГ, членом якої був. Після відмови його було засудж. 23–26.08. 1981 Житомир. обл. судом за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 10 р. таборів особл. режиму та 5 р. заслання з визнанням особливо небезпечним рецидивістом. Карався в таб. ВС-389/36–1, з 6.12.1987 — у зоні № 35.
В ув’язненні спілкувався з Л. Лук’яненком, В. Стусом, Ю. Литвином, З. Попадюком, М. Горбалем, І. Кандибою, естонцем
М. Ніклусом, вірменами А. Аршакяном, А. Навасардяном. Брав участь в акціях протесту. Звільнено 21.08.1988. Працював у
рідному селі Житомир. обл. худ. оформлювачем, за спеціальністю працювати не допускали. У вересні 1988 увійшов до Всеукр. координац. ради УГС, 16.07.1989 обрано головою її Житомир. філії. 1990 призначено секретарем з видавн. справ УРП, обрано співголовою Укр. ком-ту «Гельсінкі-90». З 1997 працював у київ. відділі Всеукр. т-ва «Меморіал» ім. В. Стуса. З 1.05.1997 по 29.04.2001 — заст. голови РХП. Член ради Музею історії політ. репресій «Перм-36» (с. Кучино Чусов. р-ну). Координатор програми Харків. правозах. групи (1998).
О. — автор низки публікацій про репресії і правозах. рух, плідно працював над цими темами. Вів просвітн. роботу. З 1999 організовував експедиції на Соловецькі о-ви таурочище Сандармох — місця розстрілу укр. інтелігенції в 30-ті рр.

У книзі: РУХ ОПОРУ В УКРАЇНІ: 1960–1990. Енциклопедичний довідник: 2-ге вид.. Ціна: 95,00 грн. ЗАМОВИТИ

Залишити коментар

Квітень 8, 2017 · 11:37

У День народження Жаржайла :)

рубікон
то така річечка в австралії
яка постійно пересихає
як і все в австралії окрім кроликів

так і в житті
пересихає в горлі
коли треба узяти найвищу ноту
або пересихають всі ноти
коли треба узяти горло

там де стікс впадає в лету
стоять очисні споруди
винаходяться нові ноти
на пвідорозі
до чого? (ст. 19)

У книзі: Жаржайло Михайло.  МІЛІЦІЯ КАРМИ : Збірка поезій. Ціна: 20,00 грн. ЗАМОВИТИ

Залишити коментар

Квітень 7, 2017 · 18:27

До дня народження Зази :)

Прохолодний і сонячний весняний день

сьогодні
найкращий час
щоб уперше після зими
рибалити сидячи на ледь теплому
береговому камінні
щоб відкрити двері
тримаючи за руку сина
разом замружитися
від світла
що увірвалося всередину
щоб лежати
під ще майже безлистим деревом
розстеливши на землі стару зимову куртку
щоб просто ловити гав
або пускати паперові літачки
щоб радіти
або сумувати
найкращий час
щоб сказати все
або не сказати нічого
час щоб піти
і повернутися
або не повернутися
сьогодні
найкращий час для прощання

У книзі: Пауалішвілі Заза. РЕҐІНА ОЛЬСЕН. Ціна: 25,00 грн. ЗАМОВИТИ

 

Залишити коментар

Квітень 1, 2017 · 16:38

До Дня народження Миколи Міхновського

“Той факт, що до останнього часу революційна українська інтелігенція майже цілковито йшла до табору революціонерів-москалів, полишаючи справу організування свого власного народу за його економічні і політично-національні інтереси – відомий кождому.
Цей напрям називаємо москалефільством і період його панування – періодом москалефільства.
Усі ці Попки, Давиденки, Кибальчичі, Малинки Стефановичі Лизогуби й інші, їм же “ність числа”, полягли головою за справу московського суспільства.
[…] Москалефільство, ця страшенно смертна хвороба для української нації, ще і досі значної сили.
Чим же пояснити москадефільство української революційної інтелігенції, що так безмежно панувало до останніх часів?…” (ст. 213).

У книзі:  Міхновський Микола. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТВОРИ. Ціна: 95,00 грн. ЗАМОВИТИ

 

Залишити коментар

Березень 31, 2017 · 11:53

До дня народження Тараса Шевченка

Тарас Шевченко вже віддавна посідає чільне місце в пантеоні українських класиків. Його знають і шанують у всьому світі. Пропонована увазі читача інсценізація-монтаж, укладена Мирославою Гаюк Дмитріюк, під символічною назвою «Вічний Кобзар», стане у пригоді не лише вчителям чи організаторам святкових заходів, а й усім тим, хто цінує творчість цього славетного митця.

У книзі: ВІЧНИЙ КОБЗАР : Інсценізація-монтаж на свято Тараса Шевченка. Ціна: 18,00 грн. ЗАМОВИТИ

Залишити коментар

Filed under Абзац, Смолоскип

Феномен “Вечірнього Києва” – до 90-річчя від заснування

“Насмілюся стверджувати, що київська “Вечірка” по-своєму феноменальна газета. Уже те, що вона столична і чимало десятиліть була єдиною в Києві зі статусом вечірньої, звичайно, виділяло її з-поміж інших часописів.  Її особливий статус підтверджується ще й тим, що за радянських часів редактор був зарахований в номенклатуру не тільки міськкому, а навіть і ЦК компартії. Отже, газета була під подвійним партійним контролем, її не тільки читала вся партійна верхівка міста й республіки, а й втручалася у редакційні справи…” (ст. 324).

У книзі: Віталій Карпенко. Уроки пройдених доріг. Ціна: 55,00 грн.

Віталій Карпенко. Уроки пройдених доріг

Залишити коментар

Березень 1, 2017 · 15:32

До Дня народження Лесі Українки

“1927 р. видавництво “Книгоспілка” готувало до друку 12-томне видання “творів” Лесі Українки. Климент Квітка, розшукуючи тоді невідомі йому творчі рукописи письменниці, попросив родину Комарових спробувати віднайти в Одесі і колишню знайому Лесі Українки на прізвище Хуторська. Окрім свідчення, що ця одеситка за професією була медичним працівником, К. Квітка мав також далеко не певні дані про те, що Леся Українка могла лишити їй свої рукописи (лист Ольги Косач-Кривинюк до К. Квітки з Одеси в Київ від 1 серпня 1927 р.). Того року влітку Ольга Косач-Кривинюк також намагалася в Одесі довідатися про Хуторську в “адресованому бюро та в спілці медсанпраці” (не знаючи ні імені, по батькові, ні віку розшукуваної). Пам’ятаючи про дбайливе ставлення Лесі Українки до своїх творчих рукописів, сестра Ольга все ж висловила подив: чому, залишаючи свої автографи знайомій одеситці, письменниця “не доручила нікому з Комарових якось поклопотатися за них”.
Наступне десятиліття для Ольги Косач-Кривинюк спливло в пошуках автографів Лесі Українки, документальних свідчень про неї та її оточення” (ст. 38).

У книзі: Мірошниченко Лариса.  Леся Українка. Життя і тексти. ЦІНА: 35,00 грн. ЗАМОВИТИ

Мірошниченко Лариса.  Леся Українка. Життя і тексти

Залишити коментар

Лютий 25, 2017 · 15:54

25 лютого – 130 років від Дня народження Леся Курбаса

“На очах Курбаса зникали по депеушних в’язницях його товариші по театру й українські письменники, діячі культури, які жили в одному з ним та його дружиною, артисткою театру «Березіль» Валентиною Чистяковою, будинку «Слово» в Харкові, сьогодні вже легендарному не тільки тому, що в ньому мешкав цвіт української інтелігенції, а тим, що майже 87 відсотків його мешканців були заарештовані і знищені радянським режимом протягом одного десятиліття — з 1930 року (моменту заселення будинку) до початку війни17. Влучна назва Івана Багряного, якою він охрестив Будинок Слово у 30-ті роки, — будинок попереднього ув’язнення — приклеїлась до письменницької Мекки, де точилися літературні дискусії, проводилися репетиції театральних вистав у курбасівському помешканні, і де люди просто жили і любили, але зі стійким і гірким почуттям неминучої та скорої трагедії18. Насправді це був стан постійного очікування опівнічних візитерів з вулиці Раднаркомівської, місця, де розташувалися «всерьёз и надолго» органи столичної державної безпеки” (СТ. 17-18).

У книзі: АРХІВ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ. Т. 2. ЛЕСЬ КУРБАС І ТЕАТР «БЕРЕЗІЛЬ»: Архівні документи (1927—1988). Ціна: 130,00 грн. ЗАМОВИТИ

АРХІВ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ. Т. 2. ЛЕСЬ КУРБАС І ТЕАТР «БЕРЕЗІЛЬ»: Архівні документи (1927—1988)

Залишити коментар

Лютий 25, 2017 · 11:49

Сьогодні виповнилося 75 років розстрілу в Бабиному Яру Олени Теліги

ЗАСУДЖЕНИМ

/Біласові й Данилишинові/

Як ми можемо жити, сміятись і дихать?
Як могли ми чекати — не битись, а спать
В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо
Ви збиралися вмерти — у шість двадцять п’ять.

 І коли приволікся заплаканий ранок,
Вас покликала смерть у похмурій імлі —
А тепер наші душі і топчуть, і ранять
Ваші кроки останні по зимній землі.А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу
Розпалили ви знову — спаливши життя.
І мов гимн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох імен нерозривне злиття.

Над могилою вашою тиша і спокій,
Та по рідному краю — зловіщі вогні.
І піти по слідах ваших скошених кроків
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг (ст. 66).

У книзі:  Олена Теліга. Вибрані твори. 3-тє вид. Ціна: 50,00 грн. ЗАМОВИТИ
Олена Теліга. Вибрані твори. 3-тє вид.

Залишити коментар

Лютий 21, 2017 · 18:01

21 лютого – Міжнародний день рідної мови

ЯК НЕ ЛЮБИТИ РІДНУ МОВУ

Як  не  любити  рідну  мову
І  як її  не  берегти,
коли  із  нею  в  даль  грозову
ми  йшли  на  бій  –  і  я,  і  ти.

Коли  за  кожне  рідне  слово
в  нас  слали  кулі  вороги…
Ми  збили  з  нього  злі  закови,
щоб  ширить  щастя  береги.

Щоб  з  ним  іти  в  нові  походи
до  осяйних  життя  висот…
Бо  мова  —  це  душа  народу,
народ  без  мови  —  не  народ.

Вона  для  нас,  як  сонця  блиски,
що  крають  ночі  каламуть…
Її  ми  чули  ще  з  колиски,  —
то  як  же  мову  цю  забуть!

Вона,  як  світла  хор  в  ефірі,
як  білий  сад,  весняний  сад…
Ні,  ні!  Не  вірю,  я  не  вірю,
щоб  ти  забув  її,  мій  брат!

І  в  миру  дні  й  години  бою
її  нам  треба  берегти.
Де  б  ти  не  був,  вона  з  тобою
іде  звитяжно  у  світи!
           Володимир Сосюра

У книзі:  Український декламатор. Збірка віршів для молоді. Ціна: 40,00 грн. ЗАМОВИТИ

Український декламатор

Залишити коментар

Лютий 21, 2017 · 14:49

20 лютого – День Героїв Небесної сотні

ДІАЛОГ
– Мамцю, де мій тато?
— Загинув на Майдані.
Очі мав блакитні, мов проліски весняні.
Руки були в нього і міцні, і ніжні…
А душа ранима — наче той підсніжний.
— А за що загинув? — знов пита дитина.
— За нашу Державу — Неньку-Україну.
– Нас він бачить з Неба? І про мене знає?.
– Знає, моя пташко. І добра бажає.
Помолись за нього. Відверни тривогу.
Хоч важка розлука, пам’ятай науку:
плакати не треба, бо погано в Небі
тоді татку буде… Нас він не забуде:
уві сні прилине, щоб поцілувати.
І про Рай безсмертний, щоби розказати.
Щоби запитати, як ми тут без нього.
Чи вже досі маєм Президента свого?
…Втішена дитина міцно засинає,
а матуся тихо сльози витирає.
Втішена дитина все чека на тата,
а сумна Вкраїна — проклинає ката… (ст. 26)

У книзі: Надія Дичка. Знакове світло Майдану. Ціна: 12,00 грн. ЗАМОВИТИ

Надія Дичка. Знакове світло Майдану

Залишити коментар

Лютий 20, 2017 · 11:09

18 лютого – День народження Уласа Самчука

“Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів. Стільки разів сходило для неї сонце, сліьки разів переживала насолоду буття, стільки разів бачила або відчувала небо, запах сонячного тепла й землі.
Тих пару днів, що прожила із заплющеними очима по народженню, не входять у рахунок” (ст. 17).

У книзі: Улас Самчук. Марія. Ціна: 40,00 грн. ЗАМОВИТИ

Улас Самчук. Марія

Залишити коментар

Лютий 18, 2017 · 11:03

До 125-річчя від Дня народження Патріарха Йосипа Сліпого

СЛІПИЙ Йосиф, Коберницький-Сліпий-Дячковський Йосип Іванович (нар. 17.02.1892, с. Заздрість Теребовлянського р-ну Терноп. обл. — пом. 7.09.1984, м. Рим) — митрополит. Політв’язень рад. тюрем і концтаборів (1945–58, 1958–63). Верховний Архиєпископ, Патріарх УГКЦ, кардинал.
1911 закінчив із відзнакою гімназію в Тернополі та вступив до Львів. греко-католицької духовної семінарії. Духовну освіту продовжив в ун-ті Інсбруку на філос. І теолог. ф-тах. 1918 здобув ступінь доктора богослов’я. 1922–24 навчався в Римі. З 1922 —професор догмат. богослов’я Львів. духовн. семінарії, співзасновник Богослов. наук. т-ва у Львові. 1926 номіновано на ректора львів. Богословської академії. На прохання митрополита Андрея Шептицького С. було хіротонізовано архиєпископом із правами спадкоємності. Під час ІІ Світової війни відновив роботу Богословської академії. Після смерті митрополита Андрея 1.11.1944 С. став останнім митрополитом Галицьким перед ліквідацією УГКЦ 1946.
11.04.1945 заар. органами НКВС. Слідство велося майже рік у Львові, Києві, Москві. Від нього вимагали зречення Церкви. Т. р. було заарешт. понад 800 священиків. 10.05.1946 Моск. трибунал засудив С. на 8 р. позбавлення волі. Інкр. співпрацю з виданнями «Мета», «Дзвони», ще до поч. ІІ Світової війни, д-сть як ректора духовних семінарій, участь в орг-ції «Ради сенаторів», яка підтримувала ідею самостійності України; звинув. у написанні брошури «Гол. правила суч. душпастир- ства» (хоч і змісту праці Військ. Трибунал не досліджував). На етапі тяжко захворів на запалення легенів і дизентерію, зламав руку. 1947 був у Печорі, де його побили карні злочинці. 1948–53 карався в таб. № 23 і № 14 у Мордовії. Користув. великим авторитетом серед політв’язнів. Після закінчення терміну С. було призначено довічне заслання, яке відбував у с. Кузьминки за 300 км від Красноярська. Писав рел.-філософ. трактати, наукові праці, через листи до органів влади турбувався про відновлення УГКЦ тощо.
У травні 1953, після смерті Сталіна, СРСР вирішив налагодити стосунки з Ватиканом, і в справі відновлення УГКЦ С. доставили до Москви. МЗС запропонувало йому написати історію Католицької Церкви. Через 3 міс. знову було спроваджено до Сибіру, в будинок інвалідів у Моклахові, де він за 5 р. написав 5 томів «Історії Вселенської Церкви в Україні». Ця праця фактично стала головним доказом, щоб знову притягнути до відповідальності С., як праця «антирад. і антинаук.» х-ру. Митрополитові було інкр. ще й «неучасть у гром. праці і трудов. процесах». На закритому суді С. знову обстоював свою Церкву як єдину захисницю укр. народу. 17.07.1959 засудж. на 7 р. таборів. Покарання відбував у мордов. таборах. Судова колегія Верховн. Суду УРСР 27.09.1962 підгрифом «секретно» направила в табір, де С. перебував, ухвалу про його переведення як особливо небезп. злочинця в колонію особливого режиму, фактично прирікаючи цим на смерть. На Заході через дипломат. канали клопоталися про звільнення С.
23.01.1963 Судова Колегія ВС УРСР під тиском клопотань Папи Іоанна ХХІІІ та Президента США Дж. Кеннеді звільнила С. Через 3 дні він був уже на волі й виїхав до Ватикану. 23.03.1963 був уперше присутнім на Конференції укр. єпископів. 11.10 мав виступ на ІІ Ватиканському Соборі, закликав піднести УГКЦ до патріаршої гідності. 25.11 заснував у Римі Укр. КатолицькийУн-т ім. Папи Климентія, відновив Богослов. наукове т-во з філіалами в різних країнах, відновив ж. «Богословія». 23.12 отримав від Папи титул Верховного архиєпископа УГКЦ. Кардиналом він був таємно з 1949, урочисто — з 22.02.1965. 1968–73 відвідав українців у 14 країнах світу з метою євхаристійного єднання. В 1973 С. проголошено Патріархом УГКЦ. 1977 Патріарх і кардинал С. виступив на захист Церкви на Сахаровських слуханнях у Римі, написав звернення до католицьких діячів і керівників держав. 25.11 і 2.12.1980 Синод УГКЦ ухвалив Декларацію про неканонічність і недійсність рішень Львів. псевдособору 1946 про ліквідацію УГКЦ.
С. помер у Римі. 1991 посмертно реабілітовано. Прах Патріарха було перенесено до Львова й поховано в крипті собору св. Юра (ст. 602-603).

У книзі: РУХ ОПОРУ В УКРАЇНІ: 1960–1990. Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. Ціна: 95,00 грн. ЗАМОВИТИ

РУХ ОПОРУ В УКРАЇНІ: 1960–1990. Енциклопедичний довідник: 2-ге вид.

Залишити коментар

Лютий 17, 2017 · 11:56

2 лютого народився Валер’ян Підмогильний

Іван Босий

“Я, Іван Босий, посланець неба, кажу вам: Бог із високости поклав мені слова на уста й запалив вогнем мені душу. Бог загострив мені позір, і я вгледів усі неправди, всю ненависть, злобу й лютість, що розлились по землі, як дике море. Я бачив душі людей, де не було Бога. душі облудні й злобні, де розсівся Сатана, як на троні… Я бачив пограбовані церкви, роздерті ризи, закаляні чаші, прострелені ікони. І ніде я не знайшов слова Божого, не натрапив на Його святий образ. І сказав мені Бог: “Великий гріх содіяли люди. Вони кинулись один на одного, мов скажені вовки, забувши, що я кожному дав те, що потрібне. Вони прийняли й на покутті посадили дітей Антихриста, що підбурюють їх на беззаконія, обіцяючи рай на землі” (ст. 456).

У книзі: Лавріненко Юрій. РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ: Антологія 1917 – 1933: поезія – проза – драма – есей. Ціна: 75,00 грн. ЗАМОВИТИ

Лавріненко Юрій. РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ: Антологія 1917 – 1933: поезія – проза - драма - есей.

Залишити коментар

Лютий 2, 2017 · 11:58

До 120-річчя з Дня народження Євгена Маланюка

Стилет чи стилос?  –   Не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши углиб надійний якор,
Пливу й пливу повз берегн краси.

Там дивний ліс зітхае ароматом
І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць,
Співа трава, ніким ще не зім’ята,
І вабить сном солодких таемниць.

Там зачарують гіпнотичні кобри
Під пестощі золототілих дів…
А тут – жаха набряклий вітром обрій:
Привабить, зрадить і віддасть воді.

Та тільки тут веселий галас бою —
Розгоном бур і божевіллям хвиль.
Безмежжя! Зачарований тобою,
Пливу в тебе! В твій п’яний синій хміль! (ст. 352).

У книзі:  Поети Празької школи: Срібні сурми. Антологія / Упор.,передм.,літ.сильвети М. Ільницького.Ціна: 60,00 грн. ЗАМОВИТИ

Поети Празької школи: Срібні сурми. Антологія

Залишити коментар

Лютий 1, 2017 · 11:35