Розмова через скло

“Побачення. Розмова через скло… Ця довідкова подробиця колись непомірно вразила була мене своєю відвертою злою зумисністю супроти людини, яка стоїть перед нею цілком беззахисною (не важливо, чи стосувати її до в’язня, чи до тих, хто прибув його провідати). В листах Івана Сокульського до маленької доні ця подробиця присутня невідворотною, вже бодай з огляду на тривалість терміну “ізоляції”. Але мовить він про неї якось між іншим, як про щось далебі не таке вже насправді й істотне. “Скло”, поставлене між ним і рідними, і всім йому найдорожчим, він згадує, коли потрібно конче пояснити свої вимушені обставини, з майже невловною, сказати б, якоюсь навіть поблажливою іронією. Втім, в одному з останніх листів, перед лицем похмурої невідомості, поетову іронію зненацька пронизує іскра болю: “листовна розмова з тобою – майже те саме, що розмова через скло” (ст. 85).

У книзі: Сокульський Іван. ЛИСТИ ДО МАРІЄЧКИ: Вибране листування (1981 – 1987). Ціна: 5,00 грн.